Верховний суд України зробив новий правовий висновок щодо недійсності договору іпотеки

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2940 цс 15 про визнання недійсним договору іпотеки  щодо майна, право на яке має дитини, через відсутність дозволу органу опіки та піклування.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого норма ст. 177 СК України, ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Нагадаємо, що при розгляді подібної справи № 6-396цс15 Верховний суд в постанові від 01.07.2015 р. зробив інший правовий висновок. Суд зазначив, що відповідно до до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

В зазнаечному рішенні Верховний суд вказав, що за змістом ст. 29 ЦК України та ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місце  проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Разом з тим 30.09.2015 р. Верховний суд України висловив ще одну правову позицію, розглянувши справу № 6-384цс15, предметом якої також було визнання недійсним договору іпотеки через відсутність згоди органу опіки та піклування.

В своїй постанові суд зазначає, що неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством та які застосовуються органами опіки та піклування.